Аблокі глядзелі . . .

Аблокі глядзелі ў лужы як у сумленне
Але чужое
Вецер нешта термінова але я ўжо не той
і я блеф свой падаю як жывое
Бачачы ў пушчы быццам Мішка
Летам лапу цёплую смокча як свой

А час ішоў бляднелі мэты нібы косьці
і погляд бы мылам занесла
Вось поле луг і на жалейцы хтосьці
Не ўсё так проста і было
Бо недзе побач
Блукала ціха ўжо зло


Пожаловаться на стихи

Оставить рецензию

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Стихи.бай