Цішком у ноч цёмную . . .

Цішком у ноч цёмную нарадзіўся дождж
Змагаўся вецер са сваей бядою
Мяшалі лужыны як у чаравіку гвозд
Туга галаву хіліла да запою

Світанак выпаў нібы з Божых рук
Ківаліся галінкі пырскамі пужаючы
Дзень ужо надзеў каштанавы сурдук
і пакрочыў у паўторы не ўнікаючы


Пожаловаться на стихи

Оставить рецензию

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Стихи.бай