Тэпцікі божачкі майго

Дзве ружовыя хмаркі,
тэпцікі божачка,
вольнага майго,
скінутыя
ў неба…
Плывуць сабе побач…

Як жа так?
Бо няма яго, няма!
…А тэпцікі – вось яны,
плывуць сабе паволі…
Хто даў мне гэтую здольнасць,
ачалавечваць усё, што вакол.

І нават цябе?

Бо няма цябе, няма…

Дык чаму,
амаль кожную ноч,
зачыніўшыся ад усіх і ад Уся,
чыесьці светлыя думкі…

Я?!

Выхлёбтваю на паперу…
І яны застываюць на ёй назаўжды.
А дзве ружовыя хмаркі на заходзе…

Плывуць сабе …
Над Парыжам.
Паволі.


Пожаловаться на стихи

Оставить рецензию

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Стихи.бай