Россып туману

Россып туману вандруе над рэчкай
Сонца скрозь сінь птушкаю дзіўнай парыць
Ластаўкі падаюць чорнаю свечкай
Пена ў хваляў агнём белым гарыць

Ціш такая быццам ты не радзіўся
Быццам ты ўжо быў у гэтым полымі руж
Цябе няма
Ты з нематою здаецца зліўся
і неба хвалюе толькі споведзь луж


Пожаловаться на стихи

Оставить рецензию

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Стихи.бай