Россып туману
Россып туману вандруе над рэчкай
Сонца скрозь сінь птушкаю дзіўнай парыць
Ластаўкі падаюць чорнаю свечкай
Пена ў хваляў агнём белым гарыць
Ціш такая быццам ты не радзіўся
Быццам ты ўжо быў у гэтым полымі руж
Цябе няма
Ты з нематою здаецца зліўся
і неба хвалюе толькі споведзь луж
Защищено Google CAPTCHA. Политика конфиденциальности и Условия использования. Copyright 2025, Стихи.Бай
Оставить рецензию