КВЯТУЛЯ
Квятуля, звалі так карову,
Імела выгляд вельмі важны:
Насіла яркую абнову,
Вяла сябе так, эпатажна…
Сваімі доўгімі рагамі
Магла баднуць, хто ёй мяшае,
Магла схавацца за кустамі,
Ну, а пастух – няхай шукае,
Пасціся у статку – не любіла,
Ёй бы залезці ў агароды…
За пастухом яна сачыла –
Задрэмле – ўсё, ўра, свабода!
Бягом нясецца на пасевы,
Есць маладую зеляніну,
І капытамі ўсе патопча… –
Паб’юць за гэта жываціну.
А гаспадыня сустракала
Заўсёды са скарынкай хлеба,
Яе часала і пытала:
«Квятуля, што табе патрэбна?
Ты зноў палезла ў агароды –
Вунь след ад пугі на спіне,
Паела маладыя ўсходы…
Ну, як не сорамна табе?»
Глядзіць карова вінавата,
Ёй вельмі хочацца свабоды…
« Ну, як даць малака багата,
Калі не лезці ў агароды ?»
6 сакавіка 2023г. Валянціна Гераськова
Защищено Google CAPTCHA. Политика конфиденциальности и Условия использования. Copyright 2025, Стихи.Бай
6 рецензий к 'КВЯТУЛЯ'
Татьяна Богданович
13.03.2023 - 12:08Замечательная корова и стихотворение тоже).
Валентина Гераськова
13.03.2023 - 17:57Благодарю, Вас, мне очень приятно читать Ваш отзыв, тем более, что я начала писать совсем недавно…
Светлана Поцелуева
20.05.2023 - 00:27Присоединяюсь!!! Корова – хоть в мультфильм!
Автору – респект. Талантливо написано и с юмором.
Спасибо за положительные эмоции!
С уважением – Светлана.
Валентина Гераськова
23.05.2023 - 18:27Спасибо за отзыв, Светлана! Добра, радости и вдохновения Вам!
С уважением, Валентина.
Людмила Богданова
25.04.2023 - 12:56Понравилось. Получилось очень атмосферно.
Валентина Гераськова
25.04.2023 - 15:34Сердечно благодарю Вас.