Пад нуль

Жыццё,
ох,
стамілася
на лысінку
імжыць.

Уключылі
ёй
сонейка
2025.

І
фарбай бездань
напоўніўся
твар мой.

І лысінка стала…

У промнях тых!

(Клянуся сваёй васьмідзесяцігадовай прыгажосцю)

Зззяць!


Пожаловаться на стихи

Оставить рецензию

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Стихи.бай