І вот я поніс у ямы шчось!

С деревЕв ноебыр зодрав фсе одежды
І думае, шо він діспечер!
Но вот наступае ек быто зном літо.
І в лысцёвы шось копошыця.

Ах, мілыя сіні рідного Полісься!
Чы мы тут в Пудляшшы з дыдыском?
І но знов жылаім, коб кобры кусалысь
Хоте бы у сне екся какся.

Да, вроді, старый пінь, а дай насладіца
Якоё хоть роднай сістрічкай!
Бо ты чы командуіш упічатліннем,
Шо дэся колыся упік сам.

І вот мы ш грыбэмо в ямышча шыпінне
І палымо прамо під вічір.
Да дэ ты успійіш спочнуты хоть крышку
Да шэ й вам обору пачысціць!

Бо трэ вжэ ій гокна на зыму
Заклійваты послій молітвы.


Оставить рецензию

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Стихи.бай