Стихи

Він покурив і кинув недопалок, який ще довго димів на землі, а я дивилась подумала гадала, чому так складно все у нас в житті!  Хвилину тому була сигарета, тоненька біла з фільтром і ціною, він дорого за неї заплатив, тепер стоїть повернений спиною, не бачить, що опалок вже згорів… Останній дим піднявся десь  у гору і вітер вже розвіяв його прах, а я стою і не відводжу взору, бо з нами, люди, відбувається все точно так… живе людина, юності радіє і думає ще вічно процвітать, але мине якась одна хвилина і нам потрібно старість зустрічать, а постарів-нікому не потрібен, всі ждуть, коли ти відійдеш… останній подих твій кудись полине...і ти оставиш світ цей, тай пидеш…

Комментарии (2)

RSS свернуть / развернуть
+
0
Не судите строго, моя первая публикация.
avatar

Trisha

  • 12 марта 2018, 03:35
+
0
Красиво. Да ещё и на украинском языке (мове). Для меня очень приятно услышать её и вспомнить детство, Волынь, лесничество…
avatar

vladimirviktor

  • 12 марта 2018, 15:17

Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.

Обратная связь - stihiby@yandex.ru